Літом у селі на ганку, Ледарь-кіт дрімає зранку. Аж геть, гомін, ґвалт і гам, Щось десь трапилося там. Відкриває потихеньку, Ліве око і близенько, Бачить бійку двох хвальків, Сірих грязних горобців. “Я сміливіший за тебе, на землі я, чи у небі, всіх порву я мов собака”- каже перший розбишака. “Де тобі, я сам хоробрий, не знайти по самий обрій з ким зрівнятись міг би я”- друге каже гороб’я. Захвативши їх в охапку, Бійці кіт поставив крапку, Пощастило малюкам, Розбишакам і хвалькам. Врятувались від зубів, Та позбулися хвостів. Ось про що розмова, діти, Так у світі треба жити, Щоб тебе не за словами цінували, а ділами.
