У мене є чорний пудель Філімон. Він уже не молодий - йому десять років. За його довге собаче життя з ним відбувалися різні історії. Ось одна з них, що трапилася порівняно недавно.Одного разу ми гуляли з Філімоном в лісі. Несподівано він кинувся кудись убік і несамовито загавкав. Нічого не розуміючи, ми з мамою подалися на його гавкіт. Вийшовши на галявину, побачили таке, що навіть не відразу зрозуміли, як нам бути. Посеред галявини, придавлений деревом, що впало, лежав чоловік. Всі його спроби вибратися з-під дерева були марні. Філімон носився від дерева до нас, ніби кажучи: «Ну що ви стоїте? Треба діяти! »І ми стали діяти. В результаті людину вдалося благополучно визволити з-під дерева. На щастя, він не постраждав. А ось Філімон, беручи активну участь в його порятунку, був поранений в голову зламаною гілкою. І ще місяць після цього ходив у шапочці Гіппократа.Траплялося Філімону відновлювати справедливість у розборках між собаками. Одним словом, коли він виходить на вулицю, ніхто не дивується з того, що він, перш ніж кинутися носитися по двору, як всі «нормальні» собаки, спочатку, гордо піднявши голову, оглядає околиці. Всі знають, що, якщо десь непорядок, Філімон тут же кинеться на допомогу.
