Лосеня почулоiх ще здалеку, завмерло, бо знало, що насуваэться небезпека. Воно крутило великою головою, дослухалося до гучних голосiв i не знало, як бути. Збагнуло мале, що то прийшли люди, тi, яких не боялася стара лосиха, бо вони привозили в лiс сiно i оберемки солодких гiлок. Але разом з тим вона нiколи не пiдходила до них близько. Не подавала знаку лосенятi , що воно може почуватися безпечним при появi людей. Воно боялося появи людей, але й хотiло iх побачити. А люди наближалися. Лосеня тривожно посмикувалося, намагалося стати на ногиi кинутися навтiкача.
