У образі Cехісмундо мало рис конкретної людини, тому його образ слід вважати алегоричним-пошуки свогожиття у світі, бажання розібратись у власних та чужих мотивах долі, вчинків. Невипадково, що найважливіші події драми розгортаються у душі герою. У своєму монолозі він проклинає долю, що дала людині менше свободи, ніж іншій істоті.Проживиючи у в"язниці, Сехісмундо виховався, як ревний католик. Утім, дізнавшись, що він всесильний можновладець, він почає вбивати, жорстоко сприймати світ. Врешті-решт, приборкавши свої інстинкти, Сехісмундо стає шляхетною людиною(хоча йому вдалось пройти нелегкий шлях від напівдикого самітника через нестиманог тиранічного володаря до досконалої людини).
