Край села, біля стежки стоїть самотня закинута криниця. Всякий подорожній не може пройти повз неї. Всіх вона напоїть досхочу. Вода в ній чиста та прозора. На смак як мед. Існує давня легенда про неї. Колись давно забрали в матері єдиного сина в соладати. Довго мати тужила за сином, а потім пішла його виглядати. Довго вона стояла нерухомо і чекала на нього. Так вона і застигла нерухома на місці і перетворилася на стару криницю. З тих пір і вона завжди вислухає всі туги подорожнього, втомить спрагу.
