Напишіть ідейно художній аналіз вірша Д.Кременя "Не поїду до матері в гості..." Не поїду до матері в гості,- де гора, як малий Еверест... А злітають сніги високосні на підсвічений місяцем хрест. І далеко - і Юрмала, й Дзінтарі, сива Балтика, синій Дунай. Півсела на високому цвинтарі, півкраїни в селі не шукай. А коли прилетять з-за кордону окільцовані вже журавлі, підсолодимо хвилю солону, біля моря не густо землі. І живу, як у місячнім кратері, та своїм не торгую ім'ям... Як вам, рідні, живеться без матері? Як без неньки шенгениться вам? Ви до мами не їдете в гості, але їде у гості біда. І не линуть сніги високосні - Навіть снігу нам Богу шкода. Не звели на "хрущовці" горище, але всі ми - царі й королі. І до неба я вище і вище, І все ближче мені до землі...
Цінуй кожну хвилину, проведену у колі близьких людей, особливо матері, і бережи невблаганний час, який іде вперед наче вічний мандрівник, і його не зупинити. Адже серце матері - це безодня, у глибині якої знайдеться прощення, а молитва матері з дна моря врятує!