Приваблює мене в Максимові його безмежна любов до свого народу, до рідної землі, його патріотизм: «Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!» Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!» Максим — герой, який ніколи не зіб’ється на шлях зради. Я гадаю, як він воїном був у бою, воїном залишився і в кайданах, хоч його тіло і роз’їдали невільницькі ланцюги, дим згарищ рідної Тухлі і батьківської домівки до сліз ятрив йому очі, запирав дух у грудях. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — ось відповідь
