Настала осінь. Кожен день казковий. Розпочинається він по-іншому. Виходиш на вулицю, то помітно змінюється настрій: там відбувається нібито якась суперечка. Небо, здається, от-от і заплаче. а багряне листя вкриє нагріту землю. Але все вмить змінилось. Хмаринки на небі порозбігались у різні напрямки. Вони ніби грають у хованки. Промені сонця падають на золоте листячко берізки. Вона наче наречена, але не в білій сукні, а в золотавій. Здається, що берізка хоче щось сказати, поділитись своїм смутком, але ні… Вона, як і завжди, мовчить. Це чудово, коли все навколо - ніби в казці. Адже осінь-це і є казка.
