Часом ловлю себе на думці - як все-таки прекрасно - жити на світі. Просто жити! Скільки навколо цікавого, прекрасного, красивого, дивного, кумедного, захоплюючого... На кожному кроці! Мені здається, що мені ніколи не набридне жити. І одного життя для мене мало! Адже воно насправді дужу-дуже класне, навіть з його тимчасовими негараздами... Ну зупиніться, подивіться! Хіба життя не прекрасне?!
