2009 рік в Україні було оголошено роком Гоголя. Вже тільки цей факт яскраво свідчить про почесне місце, визначене народом письменникові. Святкування 200річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя співпало з часом, коли наш народ остаточно і навіки здобув національну незалежність. Цілком природним є прагнення патріотично налаштованих українців повернути до національної культури імена своїх великих співвітчизників, які наблизили час омріяної віками волі. Тому я проголошую нас, молоде покоління українців, правонаступниками всього Гоголівського національного скарбу. 2й опонент. Безумовно, наш земляк Гоголь - один із велетнів світової літератури, але всю його творчість можна віднести до перлин російської, а не української літератури. За ним залишилося єдине і беззаперечне звання та місце в історії літератури - великий російський письменник світового масштабу. Я не згоден з тобою і думаю, Гоголь жахнувся б, почувши, що його ім’я намагаються викреслити зі списків українських письменників. Академік Михайло Грушевський характеризував Гоголя як одного з найславніших синів і геніальних людей, яких дала світові Україна. Ніхто не може заперечити той факт, що його творчість залишила глибокий слід в історії культурного та національного життя України. Багато українських письменників вчилися у нього як у неперевершеного майстра слова. Сам Т. Г. Шевченко вважав Гоголя своїм духовним учителем. Факту про особливе місце Гоголя в українськоросійських літературних взаєминах я й не заперечую. Мені відомо, що М.Т Рильський назвав Гоголя “золотим містком” між духовними цінностями, створеними нашими літературами. Навіть більше: Олесь Гончар, виступаючи на міжнародному симпозіумі у Венеції “Гоголь та європейська культура” у 1976 році, розвинув думку про золотий міст творчості Гоголя між всією культурою людства. Та все ж всесвітнє значення творчості Гоголя не робить його українським письменником.
