Було б дуже корисно організувати в Англії виставку живопису Шевченка. Я здивований: він, виявляється, чудовий художник-реаліст, і багато хто з сучасних художників у нього може дечого навчитися... Це наша втрата, що ми й досі так погано ознайомлені з таким визначним поетом і художником». Герберт Маршалл, англійський поет і перекладач. 1964 Шевченкові шістнадцять років. Під малюнком погруддя жінки підпис «1830. Рисовал Тарас Шевченко». Обвита напівлаврами, напіводягом молода дівчина. Вродлива шляхтянка? Квітуча замріяна акторка-кріпачка? Звичайна фантазія духовно розвиненого юнака про чарівну жінку, справжнє кохання? Ні, але втілений у малюнок начерк юнки, освітленої згори. Людина, яка намалювала цей твір, — безперечно, великий художник. Уже цей малюнок засвідчує в ньому Боже світло, великий дар Божий, причому не лише щодо живопису, а взагалі як людини, що може виявляти і втілювати це світло у численних проявах свого життя.
