Прізвище Нагорна утворене від особистого прізвиська і відноситься до поширеного типу російських прізвищ. У слов’ян здавна існувала традиція давати людині прізвисько на додаток до імені, отриманому їм при хрещенні. Справа в тому, що церковних імен було порівняно небагато, і вони часто повторювалися. Воістину невичерпний запас прізвиськ дозволяв легко виділити в суспільстві людини. Як джерела могли використовуватися: вказівка на особливості характеру чи зовнішності людини, назва національності або місцевості, вихідцем з якої була людина. У більшості випадків прізвиська, які спочатку приєднувались до хрестильного імені, повністю витіснили імена не тільки в повсякденному житті, але і в офіційних документах. Крім позначення конкретної особистості прізвисько володіло ще якимось значенням. Вважалося, що ім’я зумовить подальшу долю дитини. Так, для дівчаток вибиралися прізвиська, які підкреслювали їх жіночність і красу. Хлопцям же давали прізвиська, що підкреслюють їх мужність і силу. У процесі життя прізвиська могли змінюватися і містити вказівку на особливості характеру чи зовнішності людини, найменування національності або місцевості, вихідцем з якої була людина. Прізвище Нагорна має географічну основу і утворена від прізвиська Нагорна.Зазвичай так на Русі називали людину, що жила в селі Нагірне. Сама ж назва села має значення «знаходиться дуже високо, тобто на горі». Уже в XV—XVI століттях саме прізвиська, передаючись із покоління в покоління, перетворилися на прізвища. Прізвище батька нерідко переходило до сина в незмінній формі. Таким чином, нащадок людини, що володіє прізвиськом Нагорний, згодом отримав прізвище Нагорний. Після падіння кріпосного права прізвиська поступово стали зникати, тому що Сенат опублікував спеціальний указ, в якому було записано: «іменуватися певним прізвищем становить не тільки право, але й обов’язок всякої повноправної особи, і зазначення прізвища на деяких документах вимагається самим законом».
