Людині притаманна здатність сприймати світ не тільки в реально-видимих формах, але й через аналогію (уподібнення) одного явища іншому, символічно. Українська система символічного відображення світу ще мало вивчена, зокрема недостатньо висвітлено питання символіки весільного тексту. Символіка весільної пісні багатюща. Якщо для ліричної родинно-побутової пісні характерні асоціативні символи, для календарно-обрядової магічні, то весільній родинно-обрядовій ліриці властиві два типи символів. Там, де переважає лірична тема, зустрічаємося із символами асоціацій (калина в піснях не завжди наречена, але тема нареченої незмінно викликає певний словесний символ). Напр.: “Під калиною три парубки говорять до дівочки” (1, с. 168). Там, де у весільних піснях помітно відчувається обрядово-магічний момент, символ буде точним (символічна дія і пов’язані з нею слова-символи – напр.: покроплення свяченою водою, посипання зерном означають бажане благополуччя, багатство, достаток, здоров’я). Функціональне значення обрядів землеробського культу, пов’язаних з використанням зерна, перш за все служили символом плодючості, вічності життя. О.Потебня зазначав, що молодих на весіллі обсипають зерном, щоб хліб родився колосистий, щоб зберігались краса і здоров’я молодих. У весільних піснях наголошується: “Обсип, мати, вівсом, червоною калиною, кропи свяченою водою, долею щасливою” (1, с.146) ; чи в іншому варіанті: “житечком обсипайте, до шлюбу випроводжайте” (2, с. 235). Як бачимо, ритуал обсипання, як і кроплення свяченою водою, має на меті уберегти від порчі молодих, зробити їх багатими, здоровими, веселими і зумовити щасливе подружнє життя. За Х. Ящуржинським, у міфічному значенні хлібні зерна вважали символом дощу, тому ритуал обсипання наречених, з цього погляду, символізував плідність. Обрядово-магічний момент відчутний у випіканні короваю, прибиранні гільця, розплітанні коси, покритті наміткою голови дівчини – точних символах. Коровай на весіллі – символ плодючості, продовження роду; з’єднання молодих у сім’ю; щастя; спільної долі (3, с. 73). У весільному обряді дві половинки короваю символізують наречену і нареченого. Символічне й те, що випікали коровай лише ті жінки, які виходили один раз заміж і жили зі своїми чоловіками в злагоді. Символічне значення води для короваю:Ми до клуні воду несемо, Господа-бога просимо, Роди, боже, жито-пшеницю І всяку пашницю, Ще й рожевії квіти, Щоб любилися діти (4, с. 220).Не можна залишити поза увагою характерний лише для Поділля обряд прибирання гільця (найчастіше молодого невеликого деревця ялини, сосни, рідше калини). “Гільце – деревце з ялини, із червоної калини”, це, як вважає М. Дмитренко, – символ розквітлого молодого життя, статевої зрілості; дівочої цноти; символ любові; поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого; символ багатства; плодючості (3, с. 73). У весільній пісні гільце в’ють “вівсом, червоною калиною... долею щасливою” (1, с. 84). Найурочистіший момент народного весілля – розплітання дівочої коси, що символізує кінець дівування. Співали:До коси, Миколо, до коси На ній золото обтруси. Нехай золото не сяє. Бо вже воно дівування не має (1, с. 39).
