Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони в дзьобах мокру глину. Потім я побачив їх задумливі палеві голівки, срібно-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо. Та одного разу трапилась несподіванка. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь, почував себе господарем. Він був непорушний і гордий. Ластівки злетілися з усіх дворів, кричали, кружляли, плакали... і почалося щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Вони вирішили ув'язнити горобця. Замурувати його навіки. Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з глибини гнізда. Така була розплата (За В. Земляком).
