Життя наповнене різними подіями, через падіння ми розуміємо як далеко до досконалості, до святості. Чому ж так важко відмовитись від спокус життя? Від погляду із пожадливістю, від осудження ближнього, від заздрості до друга. Чому? А час летить й кожна секунда зближає нас до Суду Божого, а так часто ми думаємо не про вічне, а про низькі пристрасті й дочасні клопоти, ніби нам замінюють те вище, те духовне. Чому? Чому так легко впасти? Причина в тому, що душа, яка є творінням Божим постійно потребує молитви й в час, коли на душі мало молитви дуже легко впасти. Після падіння можна відчути важкість, тому що болото гріха тягне на дно, хоч іноді це болото здається нам теплом, яке гріє душу, хоч насправді це жар гріха, який спалює чистоту душі й кидає у вогонь низьких бажань. Цей жар гріє тіло, яке тягне до гріха. Шлях до Господа через відмову від гріха, з молитвою, з постом, з милостинею, з добрим словом, з добрим ділом. Світ у наш час переповнений гріхом, совість людей часто не те має за істинні цінності. Чому? Чому ті, хто служить Христу серед інших людей сприймаються як диваки? Ціль нашого життя – святість. Ціль - це щось більше, яке виходить за межі нашого уявлення, ціль - це жити з Богом зараз і в майбутньому у Вічності.
