Я сиділа на підвіконні і слухаю музику осіннього дощу.Краплинки дощу витягують тужливі ноти,від яких мені чомусь стало дуже сумно.Раптом почалася злива.Я вибігла на вулицю і почала співати,танцювати й бавитися.Мій сум зник,коли я почула симфонію дощу.Після цього я впевнена,дощ-справжній ''Бетховен''!
