Хліб, за добрим українським звичаєм, мав неодмінно лежати на столi. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, потрібно пiдняти його, перепросити, поцiлувати і з’їсти. Коли хтось знаходив на дорозi окраєць, не можна через нього переступати. Потрiбно пiдняти, обрусити i покласти на видному мiсцi - птахам. Народжується дитина —ідутъ iз хлібом. Виряджала мати сина в дорогу – замотувала в торбину окраєць житнього хлiба. Вiдзначали весiлля з хлiбом-сiллю та весiльним короваєм. Будували хату —неодмінно приходили з хлiбом. Проводжали в останню путъ - з хлiбом.
