-Мамо, що це?-запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку. -Це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама. -Так але вона..не така як всі інші...вона -..ніби з казки?-доповнила мама. -Так. Де ти її взяла?-спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила? - Ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. Це петреківський розпис. -Але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну? -Потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде. -А ти так вмієш? -Так, вона й мене змалечку цього навчила. -А звідки появивсяцей розпис? Хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно. -Я розкажу тобі історію.Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату. -А чому ж зара такого не роблять? -Роблять, але тільки справжні майстри й продаються такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.Ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок. -Так дійсно він красивий, але не настільки.Все таки те, що зроблено з душою, не замінить машина...
