Пісня завжди іде пліч-о-пліч з людиною. Коли нам добре, ми співаємо веселі пісні, танцюємо,веселимося. А коли погано на душі, коли не можливо сказати і описати ту біль, залишається тільки співати. З піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. Вона ніби заколисує журбу. Бо розумієш, що ти не один. Автор пісні пережив таке, що і ти. У журбі люди співали завжди. Мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. Кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. Дівчата та парубки - від розчарування та самотності. Важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
