За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена. З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду. У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна. Ти пахнеш, як роси на житі, як столи, рушниками накриті, як співуча стружка ялова, як мамина лагідна мова. Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї .
